| |
|
|
|
|
|
|
|
Online-консультація:
 349146649
 276960462
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
 |
| |
| |
| |
|
|
|
Львів,
Тернопіль,
Запоріжжя,
Луганськ,
Рівне,
І.Франківськ,
Чернівці,
Чернігів,
Донецьк,
Одеса
Дніпропетровськ , Ужгород
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Чудовий активний відпочинок з Центром рафтингу: рафтинг у Карпатах, сплави по Дністру, корпоративний відпочинок |
|
|
|
|
|
|
Загальна сума 19934903.77 грн.
Укладено договорів 557
Продано Цінних Паперів 4137056
|
|
|
|
|
|
|
Фондовий магазин - Куди вкласти гроші?
Якщо в звичайної людини з'явилися не те щоб зайві гроші, а вільні ресурси, без яких вона наразі не бідує, то її вже можна назвати потенційним інвестором, а її гроші - капіталом. Але щоб стати повноцінним інвестором, цьому громадянину потрібно свій капітал куди-небудь вкласти. Сільське господарство стає простішим, коли використовуєш мотоблоки зубр
Розвиток фінансових ринків настільки розширило інструменти і способи інвестування грошей, що рядовому чоловікові часом стає важко розібратися у всьому різноманітті інвестиційних альтернатив. Проте, основними напрямками інвестування можуть стати:
· Вкладення грошей у банк;
· Самостійне інвестування на ринку цінних паперів:
· Інвестувати гроші в пайовий інвестиційний фонд (ПІФ).
У всіх цих напрямків інвестування є свої переваги і недоліки, що представлені в таблиці:
| Характеристика |
Банк |
Самостійне управління |
ПІФ відкритий |
ПІФ інтервальний |
ПІФ закритий |
| Дохід |
мінімальний |
залежіть від власної кваліфікації інвестора |
середній |
більший середнього |
високий |
| Ризик |
мінімальний |
Залежіть від власної кваліфікації інвестора |
середній |
середній |
високий |
| Кваліфікація інвестора |
нульова |
висока |
мінімальна |
мінімальна |
мінімальна |
| Оподаткування |
не підлягає |
дохід від реалізації з вирахуванням витрат на купівлю - 15% щорічно |
дохід від реалізації з вирахуванням витрат на купівлю - 15% щорічно |
дохід від реалізації з вирахуванням витрат на купівлю - 15% щорічно |
дохід від реалізації з вирахуванням витрат на купівлю - 15% щорічно |
| Витрати |
мінімальні |
Витрати мінімальні Комісійна винагорода + плата за торгівельний термінал + інші витрати |
Сплачуються винагороди КУА, депозитарію, реєстратора, аудиторським та оцінювальним компаніям, а також інші витрати, які в сумі складають не більше 10% |
Сплачуються винагороди КУА, депозитарію, реєстратора, аудиторським та оцінювальним компаніям, а також інші витрати, які в сумі складають не більше 10% |
Сплачуються винагороди КУА, депозитарію, реєстратора, аудиторським та оцінювальним компаніям, а також інші витрати, які в сумі складають не більше 10% |
| Ліквідність |
висока |
Залежить від об'єктів та суми інвестування |
висока |
низька |
дуже низька |
Отож, по черзі.
Найпростіше , що може зробити інвестор - це покласти гроші в банк. У цьому випадку все очевидно. Інвестор відкриває рахунок, на який перелічує свої кошти. Далі на його внесок нараховуються відсотки. Податок від отриманого в банку доходу не стягується. Що стосується ризиків, то вони мінімальні, особливо якщо диверсифікувати свої вкладення. Оскільки ризик вкладень у банк невисокий, то і прибутковість теж великою не буде: приблизно 9-10% річних у валюті, 14-15% у гривні. Таким чином, при існуючих темпах інфляції банківський депозит дозволить вкладнику трохи пригальмувати танення свого капіталу внаслідок росту цін (інфляції).
У пошуках більш високого доходу можна спробувати і самому інвестувати гроші, підшукуючи найбільш привабливі фінансові ринки. Будь-то валютні чи ринки простих цінних паперів, такий інвестор мусить мати хороші спеціальні навички і знання, якими, найчастіше, рядові інвестори не володіють. Зате самостійне керування має ряд переваг, основне з який полягає у власному контролі над ризиками, ліквідністю вкладень, а також можливість у випадку потреби терміново відкликати частину інвестованих коштів практично в будь-який момент часу. З банку, наприклад, зняти гроші зі строкового вкладу без втрат у нарахованих відсотках неможливо.
Прибутковість самостійного управління залежить у більшій мірі від рівня кваліфікації самого інвестора, так само як і рівень ризику. Однак усе-таки найбільшу прибутковість при оптимальному рівні ризику можна досягти саме при самостійному управлінні, оскільки є можливість оперативно приймати рішення щодо складу і структури портфеля, а також термінів вкладення грошей. Щоправда, у цьому випадку інвестору доведеться нести досить великі витрати по обслуговуванню рахунка в цінних паперах, по укладенню угод, а також за доступ до торгівельного термінала. Хоча окремо ці витрати не настільки істотні, у сумі при багатьох транзакціях можна витратити чималу суму. Зате, при довгостроковому інвестуванні витрати можна істотно скоротити за рахунок невеликої кількості операцій.
Ще одним неприємним моментом є оподатковування. Якщо інвестувати кошти в ринок цінних паперів, то на початку кожного податкового періоду інвестор сплачує податок у розмірі 15%. При цьому податок стягується з різниці між сумою реалізації цінних паперів і фактично понесених витрат на їхнє придбання, куди входять сума покупки цінних паперів, комісія брокеру та інші витрати на висновок угоди.
Тепер про наступний варіант відповіді на питання "Куди вкласти гроші". Гроші можна віднести в пайовий інвестиційний фонд (ПІФ). При цьому укладається договір довірчого управління з управляючою компанією. ПІФ у даному випадку виступає в ролі такого собі стандартизованого інвестиційного портфеля, кошти якого будуть складатися з внесків декількох пайовиків. Далі зібрані гроші інвестуються управляючою компанією в цінні папери, банківські депозити чи в інші активи - нерухомість, корпоративні права і т.п. (у випадку закритих ПІФів). Якщо управляюча компанія грамотно інвестувала довірені їй кошти, то вартість майна ПІФу, тобто сукупна вартість внесених коштів, зростає, збільшуючи доход пайовика. Внаслідок некоректного управління портфелем вартість інвестицій падає, що означає для пайовика зменшення вартості його паїв, чи просто збитки.
Якщо всі попередні варіанти розкривали суть індивідуального інвестування, то ПІФ належить до числа колективних інвестицій. Це означає, що активи, які інвестовані коштами пайовиків, знаходяться в колективній власності всіх пайовиків, а окремому інвестору належить тільки деяка частка в цьому сукупному капіталі. Ця частка називається паєм, що є особливим видом цінних паперів.
Пай не має номінальної вартості, а число паїв, що належить одному пайовику, може виражатися дробовим числом. Таким чином, інвестору може належати 1,5 паю чи, наприклад, 0,09. Ця одна з відмінних рис паю як цінного папера, тому що жодна інший цінний папір не може бути придбаний частинами.
Перший інвестиційний фонд у світі був заснований у серпні 1822р. у Бельгії, потім у 1849р. - у Швейцарії та у 1952р. - у Франції. Як масове явище вони стали з'являтися у Великобританії і США. Тоді трасти орієнтувалися на великих клієнтів, а дрібним інвесторам доводилося користуватися послугами фінансових брокерів. У силу росту числа дрібних інвесторів виникла необхідність створення інституту їх консультування. Тоді в 1899р. у США утвориться перша інвестиційно-консультаційна компанія; до 1910р. таких компаній було вже 10.
Поява першого взаємного фонду в США припадає на 1924р., однак у всіх країнах, у тому числі й у США, інвестиційні фонди починають стрімко розвиватися лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію великим банкам і іншим фінансовим інститутам. В наш час більше половини американців - вкладники того чи іншого інвестиційного фонду.
ПІФи привабливі для інвестора з кількох причин.
По-перше, для інвестування в ПІФ не потрібно мати професійних навичок, досить просто вибрати управляючу компанію. Правда, щоб її вибрати, треба мати уявлення про те, що таке ПІФ, яким управляє компанія і які вимоги пред'являються до якості управління фонду.
Другою явною перевагою ПІФів можна назвати обмежений ризик, тому що колективне інвестування підлягає прискіпливому регулюванню з боку держави.
Наступне перевага - це податковий режим. Пайовики хоч і сплачують податок, але податок вони платять тільки в момент реалізації паю.
Однак у ПІФів є і деякі недоліки.
По-перше, це витрати, що можуть здатися досить великими щодо інших форм інвестування. Справа в тому, що законодавство встановлює максимальну величину витрат, що лягають на пайовика в розмірі 10% від середньорічної вартості ВЧА.
По-друге, ліквідність вкладень у ПІФ досить низька (якщо для відкритих ПІФів вона більш-менш прийнятна, то реалізувати свою частку в інтервальному чи закритому ПІФі буде дуже непросто). Розділяють три види ПІФів: відкриті, інтервальні та закриті. Різниця між ними дуже проста. Пай відкритого ПІФу можна купити чи продати управляючій компанії в будь-який робочий день, інтервального - у визначені періоди (інтервали). Паї закритого фонду пред'являються до погашення управляючій компанії тільки після закінчення терміну дії договору довірчого управління.
Відповідей на питання "Куди вкласти гроші", як видно, дуже багато. Залишається лише обрати найбільш придатний. Однак хочеться відзначити наступну річ. Оскільки ризики інвестування у фондовий ринок досить великі, краще буде, якщо сума усіх заощаджень, що вкладається в ринок цінних паперів, буде складати не більше 50%. Справа в тому, що дуже багато інвесторів готові до неймовірних прибутків, але зовсім не готові відзначати збитки.
Ніколи не вкладайте останніх грошей у фондовий ринок - золоте правило кожного інвестора.
|
|
|
|
|
|
